Цю роботу присвятив українським художникам, яких знищила росія — фізично, духовно і культурно. Тим, хто залишився вірним своїй землі і був розстріляний. Тим, кого змусили мовчати, і тим, кого москва цинічно привласнила.

За десятиліття репресій було знищено понад 30 тисяч представників української інтелігенції. Памʼятаю, читав: у країні не залишилося кому викладати в інститутах, академіях, навчальних закладах. Серед них — митці, чиї полотна спалювали, імена викреслювали, памʼять викорінювали. Але навіть після розстрілів, таборів, депортацій і голоду - українське мистецтво не зникло. Ми - нащадки тих, кого хотіли стерти з історії. І те, що сьогодні ми знову творимо українське, торкаємося полотен, бачимо кольори - це вже перемога.

Хоч ми і досі продовжуємо її виборювати. Ми несемо у собі світло тих, кого вбили, але не змогли знищити.Ця робота — не просто пам'ять. Це спроба повернути голос тим, кого змусили мовчати.