Україна — країна, яку давно мало б стерти з карти. За всіма законами фізики, логіки та історії ми мали зникнути. Після таких війн, репресій, Голодомору — багато народів не встояли. Але ми — є. Ми боремося. Ми творимо. Ми перемагаємо.

“3 дні” — це історія про силу і розум нації, що протистоїть не лише росії. Проти України воює ціла коаліція зла: росія, Іран, КНДР, білорусь. Їхні снаряди, їхні дрони, їхні війська — усе це сьогодні на нашій землі. Це не локальна війна. Це фронт, де перевіряється стійкість усього цивілізованого світу.

Попри гучні заяви, США виділяють Україні близько 0,15 % свого ВВП, Європа — приблизно 0,13 %. Це менше, ніж половина відсотка. Якби Америка і Європа виділили на допомогу 1 % свого ВВП — і не торгували б із росією обсягами, що перевищують обсяги допомоги Україні — ця війна вже б давно закінчилася. Ми могли б врятувати тисячі життів. Бо сьогодні на передовій йдуть найкращі з нас. 

“3 дні” — це нагадування: Україна тримає удар сама там, де мали б стояти десятки держав. Ми робимо те, на що не зважується НАТО. Ми стримуємо зло, яке випробовує світ на слабкість.  

Ця картина — про момент, коли нам дали три дні. Але за право жити далі ми платимо найдорожчим — своїми найкращими.